Підписаний Президентом України Закон № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» значно полегшить діяльність суб’єктів малого та середнього бізнесу, запевняють у Державній податковій службі.
«В законі враховані пропозиції податкової служби, що суттєво спрощують процедури адміністрування податків та прибирають бюрократичні перешкоди для підприємців», - зазначив голова ДПС України Олександр Клименко.
Зокрема, цим законом вносяться зміни до Податкового Кодексу, в результаті яких платник єдиного податку отримує змогу змінювати ставку оподаткування «на пониження», тоді як в первинному варіанті спрощеної системи дозволявся тільки перехід до вищої категорії.
Крім того, адаптаційний період для підприємців подовжено – до кінця 2012 року до платників єдиного податку не застосовуватимуть жодних штрафних санкцій. Податкова служба рекомендує платникам використати цей час на глибинне вивчення особливостей спрощеної системи оподаткування, аби і в майбутньому до них не було претензій.
Згідно з прийнятими змінами, добровільна реєстрація платником ПДВ більше не передбачає дотримання спеціальних умов щодо розміру статутного капіталу або вартості активів у розмірі 300 тис.грн, необхідність здійснення поставки товарів / послуг платниками ПДВ протягом 12 календарних місяців в обсягах не менше 50% від оподатковуваних операцій. Крім того, скорочено терміни видачі свідоцтва платника ПДВ з 10 до 5 календарних днів.
«Спрощена процедура реєстрації платником ПДВ у нас запрацювала з лютого поточного року. З цього часу ми видали понад 19 000 свідоцтв платника податку на додану вартість. На сьогодні за прискореною методикою обробляються понад 94% заяв про реєстрацію. Тобто, переважну більшість підприємств ми вже зараз реєструємо в термін до шести днів», - нагадав Олександр Клименко.
Нові процесуальні норми дещо зменшують повноваження ДПСУ під час проведення перевірок. Згідно із змінами до законодавства, зауваження до акта перевірки платник податків може подати до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації, незалежно від того, яка податкова його перевіряла. Ця ж податкова і буде реагувати на зауваження платника. Ця норма спрощує процедуру оскарження акта перевірки, а також скорочує час, який на неї витрачає платник.
Зміни до Податкового кодексу стимулюватимуть розвиток бізнесу та підвищать інвестиційну привабливість України в очах вітчизняних та зарубіжних інвесторів.
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку в податковій декларації відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески
Відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податкупершої групи раз на рік подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Такі платники в податковій декларації відображають обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п.295.1 ст.295 ПКУ.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив протягом року перевищення обсягу доходу, визначеного у п.291.4 ст.291 ПКУ, та/або самостійно нe перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Платники єдиного податку другої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені п.295.1 ст.295 ПКУ;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу) (пп.296.5.2 п.296.5 ст.296 ПКУ).
Нарахування авансових внесків для фізичних осіб – підприємців - платників єдиного податку першої і другої груп здійснюють органи державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п.295.2 ст.295 ПКУ).
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п.295.1 ст.295 ПКУ).
Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески, незалежно від здійснення ними фактичної сплати єдиного податку у вигляді авансового внеску за податковий (звітний) період.
Чи повинен приватний підприємець мати первинні документи на товар та яка передбачена відповідальність за їх відсутність?
Чи потрібні підприємцю первинні документи згідно Податкового та Господарського кодексу?
Фізична особа – підприємець, згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України є суб’єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються його норми. Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу України всі суб’єкти господарювання зобов’язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.
Згідно пункту 44.1 Податкового кодексу, всі платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування на підставі первинних документів. В свою чергу, відповідно до пунктів 16.1.5 та 85.4 Податкового кодексу податкова служба має право вимагати первинні документи під час проведення перевірок, а платник податків має їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.
Тобто, будь який суб’єкт господарювання, в тому числі фізична особа – підприємець як на єдиному податку так і на загальній системі оподаткування, повинен мати первинні документи на придбаний товар.
Необхідність первинних документів для ФОП на загальній системі оподаткування
Згідно пункту 177.10 Податкового кодексу ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язані мати первинні документи щодо походження товару. Ведення бухгалтерського обліку у фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування полягає у заповненні книги обліку доходів та витрат, яка затверджена Наказом ДПА №1025 від 24.12.2010.
Відповідно до пункту 1 цього наказу, внесення даних до книги здійснюється виключно на підставі первинних документів. Згідно пункту 177.2 ПКУ, чистий дохід ФОПа визначається як різниця між виручкою у грошовій та негрошовій формі та документально підтвердженими витратами. Тобто, лише на підставі належно оформлених первинних документів, ФОП на загальній системі має право віднести вартість придбаних товарів чи послуг до складу валових витрат та, відповідно, зменшити свій загальний оподатковуваний дохід. Немає первинних документів – немає валових витрат.
Тобто, для фізичної особи на загальній системі є чіткі норми, згідно яких кожний показник обліку має підтверджуватися первинними документами. При цьому це стосується як витрат так і доходів. Оскільки ФОП на загальній системі при здійсненні розрахунків у готівковій формі зобов’язаний використовувати РРО, кожний показник доходу в нього також має підтверджуватися первинними документами (фіскальними чеками РРО).
Необхідність первинних документів для ФОП на єдиному податку
Якщо для підприємця на загальній системі оподаткування відповідь дуже і дуже тверда, то для ФОП на єдиному податку, на перший погляд, відповідь не така однозначна. Але це тільки на перший погляд.
З одного боку, розмір єдиного податку, який підприємець сплачує до бюджету не залежить від витрат, які він здійснює для ведення підприємницької діяльності. ФОП – платник єдиного податку не зобов’язаний використовувати РРО. При здійсненні продажу товару чи послуги, підприємець – єдинник видає чек лише на вимогу покупця. Тобто, якщо покупцю він не потрібен, то він, зазвичай, не виписується.
Можна сказати, що платник єдиного податку дійсно дбає про оформлення первинних документів тільки тоді, коли продаж товарів чи послуг здійснюється юридичній особі, якій потрібні валові витрати та у деяких випадках податковий кредит з податку на додану вартість. Незважаючи на те, що сплата єдиного податку до бюджету не зовсім залежить від наявності первинних документів, жодна законодавча норма не звільняє єдинників від обов’язку їх мати.
Скільки часу підприємець має зберігати документи?
Згідно пункту 44.3 Податкового кодексу платники податків зобов’язані зберігати первинні документи протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовуються. Наприклад, податкова декларація платника єдиного податку третьої групи за перший квартал 2012 року була надана до податкової служби 5 травня. З цієї дати починається відлік строку у 1095 днів, протягом яких підприємець зобов’язується зберігати первинні документи, які підтверджують придбання та продаж товарів у першому кварталі 2012 року.
Штрафи за відсутність первинних документів, які застосовує податкова служба на практиці
Штрафи за відсутність документів, передбачені статтею 164-1 КУАП та пунктом 121.1 ПКУ
Стаття 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення адміністративного штрафу за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат. Розмір штрафу становить від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або від 51 до 136 грн. За повторне протягом року порушення – від 85 до 136 грн.
Пункт 121.1 Податкового кодексу за відсутність первинних документів передбачає штраф у розмірі 510 грн. За повторне протягом року порушення розмір штрафу збільшується до суми 1020 грн.
| 
