Сьогодні в Україні слова «патріотизм» та «любов до рідної країни» набули першочергового значення. Перш за все, це пов`язано з відповідальністю про нашу батьківщину, з прагненням знайти морально-етичну шкалу життєвих цінностей у постійно змінному світі, історичними спогадами про минуле країни.
В наш час дуже часто із засобів масової інформації, з екранів телевізорів, зі сторінок в Інтернеті, від братів-сусідів ми чуємо такі жахливі слова як фашизм, фашист, нацист. А чи знаємо ми насправді, що означають ці страшні слова? Який справжній сенс стоїть за таким нелюдським поняттям як Фашист?
Під час проведення конференції в Куп`янському медичному коледжі, на якій були присутні більше 200 студентів та педагогів, начальник відділу обслуговування платників податків Куп`янської ОДПІ Марина Коцюра поділилась враженнями, отриманими після відвідування табору «Майданек» у м. Люблін (Польща).
В жовтні 2008 року, перебуваючи у Польщі, в мальовничому місті Люблін, Марині Коцюрі довелося повною мірою відчути справжнє значення слова ФАШИЗМ, це було під час відвідування одного із пекельних місць Великої вітчизняної війни, другу по розміру м’ясорубку ІІІ Рейху – «машину жаху, фабрику болю та відчаю» - Концентраційний табір «Майданек».
«Перше відчуття, коли я ступила на територію табору «Майданек» – була гнітюча тиша, яку пронизували лише відчайдушні крики сотні одиноких круків чи то ворон на колючому дроті, які немов передвісники смерті, болю та жаху кружляли над табором. Навіть через багато десятків років повітря табору пронизано важкою атмосферою болю, сліз та безнадії…Це було якесь підсвідоме тримання себе у руках, це було дуже страшно. Усе збудовано рівно і перпендикулярно — досконале нацистське пекло», - розповіла Марина Валентинівна.
Табір «Майданек» був експериментальним – тут тримали людей десятків національностей. Вони вже пройшли і сортування, і розлуку з сім'ями, отруєними в газових камерах та спаленими в печах крематорію.
Як підкреслила Марина Коцюра, сучасне покоління росло у відносному спокою та мирній тиші. На жаль, страшне лихоліття війни випало і на долю молодих. Навіть страшно собі уявити, що живучі у 21 столітті, ми чуємо звуки пострілів, бачимо сполохи залпів та відчуваємо страшний запах війни... І що саме жахливе – продовжують гинути люди.
Маємо надію, що такі заходи сприятимуть підвищенню рівня патріотичної свідомості у нашої молоді – молоді, яка є основою формування нації. Адже беззаперечною та пріоритетною потребою дня, враховуючи складне суспільно-політичне становище у нашій країні та зовнішні виклики, є формування особистості, зорієнтованої на національні цінності, прагнучої розбудови демократичної, незалежної української держави.
|
